«БІЛЬШІСТЬ НАШИХ ВИПУСКНИКІВ РЕАЛІЗУВАЛИ СЕБЕ У ПРОФЕСІЇ», – НАТАЛІЯ ЧУПІЛЬ 

«Я прийшла в коледж, коли мені було 22 роки. Стільки всього сталося за цей час – і в особистому житті, і в коледжному», – ділиться спогадами Наталія Іванівна і поринає у легку приємну ностальгію.

Про історію Львівського медичного фахового коледжу післядипломної освіти, перших студентів, відкриття фармацевтичного відділення, розвиток відділення та зміни у фармації розповіла викладачка із 36-річним стажем Наталія Іванівна Чупіль.

Наталія Чупіль – викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист, голова циклової комісії фармацевтичних дисциплін. Упродовж 15 років була завідувачем практики та завідувачем відділення з підготовки фахівців. Чудова наставниця, хороша порадниця й надзвичайно цікава співрозмовниця.

Наталю Іванівно, якими були ваші перші враження, коли ви прийшли на роботу в коледж? 

Я працюю в коледжі з 21 вересня 1987 року. Свою педагогічну діяльність починала з викладання фармацевтичних дисциплін на відділенні післядипломної освіти. Крім фармацевтів аптек Львівської області, у нашому коледжі проходили навчання окремі групи фармацевтів з різних міст України. Це була географія України – Біла Церква, Ужгород, Полтава тощо.

Крім учбового процесу, ми організовували слухачам екскурсії в музеї, театри, а з аптеки-музею кожен придбав знамените «Залізне вино». Пам’ятаю традицію фотографуватись із закінченням навчання в холі коледжу з кожною групою. 

У 2003 році у коледжі відкрито спеціальність Фармація. Минуло 20 років… Як можете охарактеризувати цей шлях?

У 1989 році, коли відкрилось відділення підготовки з вечірньою формою навчання, я почала викладати фармакологію на спеціальності «Сестринська справа».

У 2003 році почалася нова сторінка у моїй педагогічній біографії. У коледжі відкрилась спеціальність «Фармація» і я почала викладати фармакологію і для майбутніх фармацевтів. Це був час, коли зросла кількість аптек та інших закладів фармацевтичного профілю, тому відкриття спеціальності «Фармація» було актуальним, була потреба у фармацевтичних спеціалістах. 

Навчання у нашому коледжі має свої особливості, дає можливість вчитися і працювати. Наші студенти працюють фасувальниками в аптеках і на складах, і це має певну перевагу. Це формує мотивацію та інтерес до майбутньої професії, розсіює якісь сумніви щодо обраної професії, впливає на успішність навчання. Приємно відзначити, що зустрічаючись з випускниками в аптеках, на циклах післядипломної освіти, ми дізнаємось, що більшість наших випускників не розчарувались у професії, зуміли реалізувати себе, продовжити навчання в університетах. І це приємно, що тут є і наша праця, заслуга. Звичайно, є й такі, які обрали для себе інший шлях. Але і вони також завжди при зустрічі вітаються, запитують про коледж.

Як змінився коледж за ці роки?  

Якщо ми починали нашу роботу з кількох кабінетів, то сьогодні ми маємо сучасний симуляційно-тренінговий центр, фармацевтичне відділення з навчальною аптекою, оснащені найновішим обладнанням. У навчальній аптеці створені умови, наближені до реальних, що дає можливість проводити заняття з організації та економіки фармації, інформаційних технологій у фармації, основ маркетингу та менеджменту у фармації, фармацевтичної опіки. У навчальній аптеці студенти вчаться відпускати ліки, працюючи з касовим апаратом, з програмним забезпеченням «Парацельс».

Розроблено тренінги і алгоритми практичних навичок. Навчання в аптеці допомагає майбутньому асистенту фармацевта швидко адаптуватись до роботи в майбутньому. 

Яку роль відіграє коледж особисто для вас?

В коледж я прийшла відразу після закінчення медичного інституту. Мені було лише 22 роки. Стільки всього змінилося за цей час… 

Для мене коледж – це в першу чергу постійний розвиток. Плюсом є те, що робота зі студентами розвиває навички комунікації з молодими людьми. Також робота дала мені можливість реалізувати свої творчі ідеї. Скажімо, коли ми відкривали аптеку і робили стенди або ж придумували назву аптеки. Коли виникають подібні ситуації – звідкись беруться багато ідей, щось підчитаєш – і вже бачиш шляхи їх втілення. Така собі ланцюгова реакція.

Ну і звичайно, коледж – це люди. Коли я прийшла на роботу, тут уже працювала Лідія Антонюк, з якою ми вже 36 років пліч-о-пліч працюємо в одній цикловій комісії. Лідія Ярославівна якраз навчала Марію Левко, яка зараз є завідувачем відділення підготовки студентів. Я саме була у декреті, з Марією познайомилася, коли вона працювала у нас. Галина Кучабська, яка замінила мене на посаді завідувача. Це просто сила-силенна людей, всіх і не перелічиш. Але кожен з них є маленькою частинкою великої команди, якій усе під силу. 

Що б ви порадили молодому викладачу і молодому фармацевту?

Сучасний фармацевтичний фахівець повинен володіти не тільки глибокими фаховими знаннями, він повинен вміти комунікувати з пацієнтами, колегами по роботі, лікарями. Сьогодні відбулись великі зміни в освіті асистентів фармацевтів. І це обумовлено тим, що сьогодні фармацевт не тільки відпускає ліки з аптеки, він здійснює фармацевтичну опіку. Життя вимагає знань з маркетингу та менеджменту, психології.

При викладанні фахових дисциплін акцентується увага на духовних аспектах фармацевтичної діяльності, а це означає в центрі уваги ставити потреби пацієнта. Надзвичайно великий асортимент ліків, велика кількість торгівельних назв, постійне оновлення нормативної бази створює умови, щоб постійно вчитися. Тому викладачу важливо навчити студентів вмінню працювати з літературою, періодичними виданнями, знаходити в них необхідний матеріал. Із впровадженням компетентнісного підходу до навчання велика увага надається практичному навчанню, впровадженню інтерактивних методів навчання.

Сучасному викладачу з фармацевтичних дисциплін сьогодні потрібно не тільки володіти сучасними методами навчання, а й постійно підвищувати свій фаховий рівень.

А що ви б сказали про теперішніх студентів?

Багато студентів, які зараз навчаються у коледжі – це люди, які вже мають попередню освіту, які прийшли не після школи, мають життєвий та професійний досвід. Вони працюють у закладах охорони здоров’я і це спонукає їх бути мотивованими та проявляти особливий інтерес до навчання. У багатьох із них маленькі діти або старенькі батьки – усе це вони вплітають у навчання і це допомагає їм вчитися. У всіх них горять очі, вони хочуть вчитися, вникати і проблему і розбиратися у ній. 

Можливо згадаєте якісь цікаві моменти, що стосуються навчального процесу чи викладацького життя?

Яскравий спогад – це проведення конкурсу професійної майстерності, в якому студенти себе проявили не лише у професійному плані, а й як творчі люди. Потрібно було прорекламувати якийсь препарат у художній формі. Крім професійних завдань, студентам потрібно було продемонструвати свої творчі таланти. Наприклад, у конкурсі реклами лікарського засобу.

Як на мене, студенти тоді перевершили себе. Вони настільки майстерно зіграли. Було дотепно і життєво. Це була свого роду творча робота, студенти чудово з нею впоралися, дуже театрально зіграли. 

Під час цього конкурсу вони проявили свої інтелектуальні здібності, знання з історії львівських аптек, виготовляли ліки, розв’язувати ситуаційні задачі тощо. Було дуже цікаво і мені як викладачу, і безперечно їм.

Я також змогла реалізувати свої творчі таланти, зокрема любов до пісні та театру, беручи участь у постановках театру «Медко», організованому працівниками коледжу. Пригадую наші вечори «Коледж колядує» з вертепом та колядою, «Дочка Прометея», присвячену річниці до дня народження Лесі Українки. Ще у нас була театралізована конференція «Українці світу», почесним гостем якої став заслужений артист України Ігор Богдан. О, а наші «Українські вечорниці», де я грала Химку. Стільки приємних спогадів і позитивних емоцій. Треба сказати, що класичних творів ми не ставили. Автором постановок та режисером нашого театру була Мирослава Сидор. На жаль, вона вже в нас не працює.

А нещодавно я з командою викладачів взяла участь у благодійній інтелектуальній грі до Дня Європи в Україні. Це такий мозковий штурм. Там не просто треба було мати знання, а швидкі знання, логічне мислення, бути дуже кмітливим, ерудованим та спритним. Дуже азартна гра. Ми дістали масу задоволення і навіть отримали приз (усміхається, – ред.).  

Які ваші основні правила чи формули успішного викладача?

Мабуть, найважливіше, це розуміти, враховувати й задовольняти запити студентів чи слухачів. Любов і повага до здобувачів, а також бажання зробити дисципліну максимально цікавою та корисною – оце та формула, яка дає хороший результат. Звісно ж потрібно бути лідером та володіти інтерактивними методами навчання. Тому що коли всі працюють, коли є діалог між студентом та викладачем, вміння зацікавити студента, мотивувати його до навчання – оце і є той ключ до успіху. І тут якраз йдеться про вплив на тих студентів посередніх, які не є активними. Бо відмінників мотивувати не треба. Але якщо викладачу вдасться зацікавити, переконати, змусити працювати чи розвіяти сумніви у, скажімо так, пасивного студента – це, без сумніву, великий плюс. Нехай цей студент не відмінник, далеко не сильний, але він зацікавлений себе реалізувати.

Чому обрали для себе саме фармацію і саме викладання?

Фармація мені завжди подобалася. Мене ще зі школи зачаровувала особлива аура в аптеці, хотілося більше знати про ліки. Тому коли постало питання вибору майбутньої професії – думати довго не довелося. 

Що стосується викладання – ще під час навчання в інституті в мене була така мрія. І якимось чином вона збулася, пазли зійшлися, і так я стала викладачем Львівського медичного коледжу.

На вашу думку, що об’єднує наш колектив?

Любов до професії, відчуття обов’язку, спільна праця та спільна мета. За цей час дуже багато змінилося – хтось йшов, хтось приходив… 36 років в коледжі – це в тому числі і завдяки прекрасному колективу, людям, з якими хочеться працювати. Наш колектив об’єднує творчих та активних людей. Ми дивимося в одному напрямку, шукаємо нові напрямки розвитку, надихаємося одне одним, допомагаємо одне одному зреалізовувати професійні та творчі цілі. Одне можу сказати точно: працювати у такому колективі – дуже комфортно! Якщо я тут вже стільки років – значить мені тут добре.

Що змінилося у коледжі, коли директоркою стала Леся Григорівна?

Багато чого змінилося. Якщо говорити про такі суттєві зміни, то завдяки Лесі Григорівні створено симуляційно-тренінговий центр, оновлено фармацевтичне відділення, з’явилася навчальна аптека. Ми йдемо в ногу з часом, дивимося впевнено в майбутнє і намагаємося бути рушієм змін якісної медичної та фармацевтичної освіти. 

Тут варто наголосити, що саме Леся Григорівна ініціювала відкриття навчальної аптеки, вона є автором дизайну, її заслуга у тому, що аудиторії фармвідділення виглядають дуже сучасно.

Насправді Леся Григорівна зробила і продовжує робити дуже багато для коледжу. Ідеї так і б’ють фонтаном з неї. Вона ніколи не зупиняється на досягнутому і завжди прагне більшого для коледжу, для колективу, для студентів та слухачів. Нам дуже пощастило мати такого керівника. 

Розмовляла Наталія Фанок